Лист дідусеві
Моє шанування, дідусь Ваня! Як давно Ви пійшли від нас...тридцять два роки як... а я пам'ятаю той день дуже добре. Було сиро і холодно, і ми проводжали вас в Козачої Лопані усією вулицею... були всі наші. Я дивилася вслід вантажівці, якою Вас відвозили в останню дорогу і в мене чомусь тоді не було сліз... Вибачте, дідусю Ваня. Вибачте! Зате пам'ятаю сльози ваших доньок... Ми потім часто вас згадували і я так шкодую, що не запитала у вас багато про ваше життя, про вашу молодість, про те, як ви познайомилися з бабусею, як доглядали її. Про вашу роботу мені розповіла мама, та й я трохи пам'ятаю. Пам'ятаю вас у помаранчевому жилеті, як ви стукали молоточком колеса вагонів. Пам'ятаю вас у залізничній формі. А торік, на дачі тітки Тосі, ви уявляєте, я знайшла стару світлину. І на ній ви, зовсім молодий, теж у залізничній формі, зі своїми колегами. Я б спитала вас зараз, де це ви знімалися і коли. А ще я знайшла вашу світлину у військовій формі, у гімнастерці з одноп