Козача Лопань

Мовою оригиналу Народження  1920 1 Вакуленко Николай Васильевич 2 Свечкарь Стефан Михайлович 3 Жорняк Николай Ульянович 4 Нагорній Сергей Васильевич 5 Виник Палагея Онисимовна 6 Лобойко Анна Митрофановна 7 Жорняк Александра Павловна 8 Шевченко Николай Иванович 9 Дрибноход Елена Иустиновна 10 Лобойко Дмитрий Павлович 11 Милашенко Александра Михайловна 12 Смаль Константин и Елена Макаровни 13 Орач Александра Павловна 14 Крамаренко Владимир Петрович 15 Бельский Владимир Николаевич 16 Лобойко Иван Федорович 17 Свичкарь Уляния Семеновна 18 Холодный Симеон Яковлевич 19 Харченко Михаил Никитович 20 Уманец Мария Висильевна 21 Свичкарь Феодор Калинович 22 Вакуленко Стефан Никифорович 23 Кислый Константин Павлович 24 Черниченко Федор Андреевич 25 Бойко Марфа Григорьевна 26 Лысак Юлия Григорьевна 27 Калиниченко Иван Васильев 28 Котенко Павел Борисович 29 Бередух Мария Трофимовна 30 Довбий Иван Яковлевич 31 Багрич Павел Андреевич 32 Токарев Владимир Антонович 33 Лаврентьев Александр Андреевич ...

  Як називається церква якщо у неї священика і кожен веде свою половину? Така ситуація у церковній практиці називається двопричтова церква або двопричтова парафія. Причт - це склад духовенства при храмі (священик, диякон, псаломщик). У двопричтовій церкві було два священики, і кожен обслуговував свою «половину приходу» — часто з окремими списками парафіян, іноді навіть із двома престолами всередині однієї будівлі. Таке зустрічалося у великих селах чи слободах, де парафіян було надто багато для одного батюшки. А що означає церква поділена на 2 парафії? Церква, «поділена на два приходи» — це не те ж саме, що дві різні церкви. Це означає, що один храм обслуговує дві окремі групи парафіян, і у нього є два причти (тобто два священники зі своїми помічниками), кожен із яких відповідає за свою частину людей. Як це виглядало на практиці в XIX ст. Один будинок храму, але два священники. Кожен мав свій «напівприхід» — певні вулиці, кутки, села чи хутори, які були закріплені саме за ним. Обидв...

  Прийшла до мене думка — ідея створення дитячих казок на тему місцевих прізвищ у Козачій Лопані. За основу я взяла факти з документів, сюжет придумала сама, і лише попросила ШІ зібрати все до купи. Потім почистила, додала свого — і вийшла ось така казочка про одне з прізвищ, яке відоме в селі вже кілька століть. Назаров рожок Жив колись у селі Лопані хлопчик на ім’я Федько — син місцевого вівчара Назара, доброго, мовчазного чоловіка, який пас овець у широких зелених балках. Батько Назар мав особливий скарб — старовинний ріжок, видовбаний із баранячого рогу. Тим ріжком він закликав овець, коли ті губилися в травах, і гнав їх до обійстя, коли насувалася негода. Малий Федір завжди допомагав батькові пасти овець, і коли підріс, батько подарував йому той ріжок. І хоч хлопець ще тільки вчився бути справжнім вівчарем, дмухав у ріжок так голосно, що навіть круки з тополь здіймалися. Коли по селу було чути, як іде отара овець, старі козаки жартували: — Рожок їде! Так і прилипло до Федіра ц...

Перша згадка прізвища Кисіль із села Лопань належить до 1692 року. Родоначальник роду Ониско (Онисим) Киселенко. ( так у документі)  У нього було два сини, від одного з них і пішов рід Киселів у Лопані. Прізвище має 2 похідні форми. Кисель та Киселенко. На даний момент відомо про 13 поколінь цього роду, що пустили коріння в Козачій Лопані. Шлюбними узами прізвище пов'язане з прізвищами Сизько, Піпенко, Нагорний, Уманець та ін. У документі писалося у різних варіантах Кисіль, Кисіль, Кесіль, Кесель, Киселенко. У Деркачах Кисілі мешкали з XVII століття, але у середині XIX століття у Деркачах з’являються "лопанські" Кисілі. Одна родова гілка лопанського Киселя була переведена в Деркачі саме із с. Лопань. До відомих історичних діячів належить Адам Кисіль – воєвода Київський, похований на Волині у с. Нискиничах у місцевій церкві (ц). Чи має Лопанський Ониско Кисіль зв'язок із воєводою - на даний момент не відомо.

  20 лютого (1882 року) у Харківському окружному суді, за участю присяжних засідателів, було розпочато слухання справи за звинуваченням дворянина Казимира Скуратовича, міщанина Миколи Воронгіна, дворянина Казимира Литвинського та почесного громадянина Василя Глаголєва у порушенні правил для небезпеки руху за залізними дорогами. людей. Простіше кажучи, це справа — останній акт залізничної трагедії, що розігралася 13 лютого минулого року, о 4-й годині ранку, на 4-й версті від станції Козача Лопань Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Місцеві жителі, звісно, ​​пам'ятають наслідки цієї зіткнення поїздів. Свого часу ця катастрофа, що вибивалася з низки звичайних «зіткнень», «сходів з рейок» і «катастрофа», схвилювала громадську думку, яка вимагала гідного покарання для винних у цьому страшному нещасті. Перед судом постали: помічник начальника станції, телеграфіст, обер-кондуктор та машиніст. Суть справи, викладена загалом, така: 13 лютого 1881 року на 4-й версті від станції Козач...