Вбивство баронеси Фон Розен

Наумовка та Красний хутір знаходяться недалеко від Козачої Лопані і я просто впевнена в тому, що новина початку 19 століття про вбивство баронеси  швидко розлетілася і про це говорили всі жителі Козачої Лопані. Та й Харківські газети писали про це вбивство кілька номерів поспіль.

У ніч на 25 жовтня 1907 року до пристава другого стану Бєлгородського повіту Філімонова надійшло повідомлення про вбивство у селі Наумівка Курської губернії. Жертвою стала баронеса Валентина Олександрівна фон Розен, яка проживала у своєму маєтку. Прибувши на місце, пристав виявив барона Олександра Костянтиновича фон Розена у спальні, сидячим на ліжку. У нього була поранена голова, а на лівій руці — відрубані пальці. Поруч, на іншому ліжку, лежало закривавлене тіло баронеси з глибокими ранами на голові та шиї. Біля її ніг лежала сокира. На питання пристава про події барон відповів, що нічого не пам’ятає, але через кілька хвилин припустив, що злочин міг скоїти його прийомний син Георгій, який поїхав до Харкова вранці 24 жовтня.

Під час огляду будинку пристав звернув увагу на зачинені двері до кухні, мотузкою прив’язані в кімнаті Георгія. У кімнаті була відкрита форточка, на столі — теплий піджак, шапка, рукавичка, а біля ліжка — чоботи. На подвір’ї, під вікном кімнати, знайшли калошу, яка, як і більшість речей, належала Георгію. Сокира, знайдена на місці злочину, теж належала йому. На снігу в саду пристав побачив сліди босих ніг, які вели до стогу соломи землевласниці Сільвесван. Там він і знайшов Георгія. Хлопець був одягнений, але без взуття. Спочатку він заперечував свою причетність до злочину, стверджуючи, що це зробив невідомий, який приїхав із ним із Харкова. Згодом він зізнався, пояснивши, що тривалі конфлікти з баронесою довели його до цього.

Георгія Розена виховували з п’ятирічного віку. Його взяли із Харківського притулку для сиріт у 1895 році. Баронеса особисто займалася його вихованням, а згодом наймала вчителів. Вони жили в неприязні: хлопець не міг терпіти постійні образи та приниження. На допросах Георгій розповів, що баронеса змушувала його жити з нею як із дружиною, що стало останньою краплею.

У квітні 1908 року барон і адвокат Георгія звернулися до суду з проханням перевірити його психічний стан. Георгія визнали осудним і в липні відправили до психіатричної лікарні. У жовтні 1908 року суд підтвердив його осудність, але пізніше знову повернули на лікування.

За свідченнями Георгія, з самого дитинства він був свідком аморальної поведінки баронеси. Вона втягувала його у свої інтриги, принижувала та використовувала. Таке життя залишило в його психіці глибокий слід.

Про подальшу долю Георгія історія не повідомляє.