Думки про рідне селище. Ніна Незламна

(Моє рідне селище! Я від тебе далеко, але моя душа і серце завжди з тобою)

(Клуб поезії. Ніна Незламна)

Знову думками в рідному саду

Де вишні вряд, по стежці я іду

Тут народилась. І босонога

Стежки зміряла. Просила Бога

За мене ненька в нічні години

Як духи злі плели павутини 

Та кров козацька протіка в жилах 

Земна любов - подарили крила! 

Рідненьке селище Козача Лопань 

І повноводна річенька Лопань 

Придали сили. Й віри в суцвітті 

Серед цих вишень, кращих у світі 

Як навесні в весільному вбранні 

Вбирали в себе ранки туманні 

З промінням сонячним несли радість 

Тікала слабість, вдихала свіжість 

Замала сил, здійнялась на ноги 

В рідному селищі, є дороги 

І не одна, по якій ходила 

Красу довкілля, в серці схранила… 

Хатки… хатки потонули в садах 

Від поля марево, сльози в очах 

То сонце пестить золоту стерню 

А, я ж її і досі… так люблю 

Хоч і колола, ноги до болі 

Та душа мріяла - будь на волі 

Де вітер коси розсівав на плечі 

Коли лунали голоси лелечі 

В річці вода, грала веселкою 

Втішавсь лелека із лелекою 

По всій долині гусячі лапки 

Ясніють сонцем жовті лампадки 

В квітах ховаються ранні роси 

Легкий вітрець, пестить вербі коси 

Що до води, нахилились низько 

А тут й тополі, в рядочок близько 

Мов на параді височать вгору 

Як не полюбиш, ти літню пору 

Коли краса, чарує довкола 

А далі, моя рідненька школа. 

Широке залізничне полотно 

Воно мені, знайоме так давно 

Шлях до станції Козача Лопань 

Правда не пройдеш, без переживань 

Адже потяг за потягом спішить 

Часом здається, вся земля дрижить 

Але ж дороги, іншої нема 

І незалежно весна, чи зима 

Єдиний шлях, тільки цей до школи. 

Полотно ділить, селище навпіл 

Частина рівно, є й часом нахил 

Де вздовж дороги, а де й посадки 

За ними вряд будинки і хатки. 

Я часто в снах, бачу рідні стежки 

Безмежна втіха та беруть думки 

В цей час важкий, тривожиться душа 

Сусід,на жаль, нікого невтіша 

Брехливо, нахабно зливає бруд 

На наш козацький, відчайдушний люд 

Бажає знищити Батьківщину 

Закатувать у тюрмах родину 

Хто хоче мирно жити й працювать 

Країну щастя й добра збудувать 

Вирощувати зернові в полі 

Й виховувати дітей в любові 

Щоби ніколи не знали війни! 

Єднаймось люди! Заради життя 

Заради волі, майбуття й щастя! 

23.02.2022р.